Проект Агенти Волонтерства
Радість бути ментором
Софія-Юлія Сидоренко менторка проекту Агенти Волонтерства, еко-активістка, соціальна підприємиця, небайдужа громадянка. Софія розповіла, чому ніколи ні про що не жалкує, як згуртованість команди підсилює проект та як почати не бути осторонь волонтерства.
Що для тебе проект Агенти Волонтерства, та чи не пошкодувала, що взяла в ньому участь?
Агенти Волонтерства – це спільнота, а це дуже сильне поняття! Спільнота може творити чудеса. Для мене цей проект є підтвердженням того, що є молоді люди, готові брати на себе відповідальність і змінювати країну. Я зрозуміла, на скільки важливо об'єднувати представників різних областей у таких неформальних ініціативах. Таким чином ми вивчаємо один одного та не створюємо «регіональних» стереотипів, які заважають синхронному розвитку країни.

Якщо розглядати далеку перспективу, то саме такі об'єднання впливатимуть на розвиток країни як цілісності. Для мене це важливий фактор. У жодному випадку я не пошкодувала, що стала ментором. Я загалом намагаюсь ні про що не шкодувати. Завжди, у всьому можна знайти щось добре, навіть у складних, незрозумілих моментах. Це і є навчання.
Щоразу як спілкуюся з Агентами, отримую дозу натхнення
і підтвердження того, що все буде добре.
Чи маєш приклад успіху в невеликому місті?
Можу розказати про Горішні Плавні. Коли Агентки Софія і Юля організовували там подію вперше, вони довгий час не могли знайти партнерів та домовитися про місце для проведення заходу. Коли дівчата, нарешті, знайшли приміщення, на їхню подію прийшло сорок людей. Для малого міста – майже нереально. Я, наприклад, живу зараз у Львові, і навіть тут стільки людей рідко приходить на захід про волонтерство. Це підтвердження того, що малі міста потребують розвитку, потребують людей, які будуть ділитися досвідом і впроваджувати зміни.
Чи були моменти розчарувань?
Жодного разу я не розчаровувалася в людях, тому що у кожній ситуації вчилася бачити щось хороше. Навіть якщо все відбувається не так, як ти очікував, найголовніше, що в таких випадках треба робити, – аналізувати помилки. Якщо щось зроблено не так, це обов'язково треба проговорювати, щоб зрозуміти як робити не варто.
Чи були власні фак-апи?
100500 фак-апів. Як завжди, як у людей. Людина мусить фак-апити, але найголовніше, щоб у процесі вона вчилася.

Я зазвичай не дозволяю своєму емоційному стану впливати на якість наших дзвінків. Але останній був після першого туру виборів. Я була в невеличкій депресії. Я та людина, що повинна рухати Агентів уперед, а вийшло навпаки: учасники втішили мене. У певний момент Агенти підтримали та допомогли. Це підтверджує наскільки вони круті, дорослі, виважені, мудрі.
Чи є ризик того, що Агент Волонтерства покине рідне місто на перевагу столиці чи шансу потрапити за кордон?
Я не називаю це ризиком, я називаю це можливістю. У цьому немає проблеми. Буває так, що людина, яка виїхала закордон, приносить більше користі своїй країні. Або ж навпаки: людина не відчуває приналежності до країни, в якій живе, страждає від того і завдає незручностей іншим. Як колись сказав один мудрий чоловік, якого звуть Сергій Жадан, ті, які мають лишитися, лишаться, ті, які мають виїхати, виїдуть. Не можна сказати, що це якась небезпека: люди мусять мігрувати, мусять їздити, вчитися, бачити як працює світ. Це один з найкращих способів пізнати не лише інші країни, а і власну, усвідомити свої цінності та цілі.
Люди мусять мігрувати, мусять їздити, вчитися, бачити як працює світ.
Агенти Волонтерства, попри досвід, отриманий на проекті, усе одно постійно шукають нове. Можливо, Агентами не вистачає чогось конкретно?
Я хочу, аби вони розвивали такі якості як аналітичне й критичне мислення. У певний період нашого розвитку ми мусимо дійти до того етапу, коли починаємо ставитись до всього критично. Йдеться про той рівень, коли ми (грубо кажучи) не хаваємо інформацію, яку дають, а перевіряємо, уточнюємо, правда це чи ні; коли банально аналізуємо, чи співвідноситься це з нашими цінностями. Тут ми починаємо аналізувати те, що відбувається навколо, і приймати зважені рішення, базуючись на фактах, а не емоціях.

Також я сподіваюся, що в майбутньому буде менше емоційних «заскоків».
Зазвичай, коли люди тільки стають на свій «соціально-активний шлях», їм хочеться перепробувати безліч усього, і це цілком нормально. Згодом, пройшовши через різний доcвід, людина визначає своє русло і хоче розвиватися суто в ньому. За якийсь час це русло може змінитись, але людині необхідно щонайменше декілька років (часом, це десятки років), аби справді розкритись у своїй діяльності та почати отримувати від неї щире задоволення.
Кожен з Агентів далі розвиватиме волонтерство у своєму місті. Чи маєш поради, як створити сильну команду навколо себе?
Команда – це організм, команда – це система. Це не просто набір людей, які щось там роблять. Команда – це група людей з різними компетенціями, які працюють на спільну мету. Дуже важливо, аби в цих людей були саме різні компетенції. Успішність команди виявляється тоді, коли люди з різними темпераментами та підходами до роботи знаходять спільну мову і ефективно працюють разом. Створити хорошу команду, певною мірою, - мистецтво.

На етапі формування важливо зрозуміти, в кого які компетенції і хто за що відповідає. Потрібно визначити сильні та слабкі сторони кожного і розподілити обов'язки. Наступне, що потрібно забезпечити, – комунікації. По-перше, щоб зрозуміти ситуацію всередині команди, внутрішні процеси. По-друге, щоб ефективно працювати надалі.
І, звичайно, треба пам'ятати, що команда – це невеличка сім'я. Я не кажу, що треба об'єднуватися й спати в одному ліжку (посміхається).

У першу чергу, йдеться про довіру: ти знаєш, що маєш людей, які тебе підтримають. Якщо у тебе виникли проблеми, щось не вийшло, ти мусиш знати, що це не ті люди, які будуть тикати носом у помилки. Це будуть люди, які скажуть: «Don't worry. Усе буде добре, вирулимо, бо ми разом». Я також вірю, що команда мусить have fun. Працювати з людьми, від яких отримуєш задоволення, це велике щастя.

Як почати волонтерити?
Короткий гайд у світ волонтерства від Софії.
1
Оглянутися навколо.
Побачити, що є і, можливо, чого нема, і що потрібно покращити.
2
Зрозуміти, що те, що нам не подобається, ніхто, окрім нас, не покращить.
Ми самі мусимо брати і робити. Не треба очікувати, що хтось за нас щось зробить: якийсь дядя/сусідка/президент. Вони не будуть чистити нам доріжку біля дому. Це треба чітко усвідомити.
3
Робити разом з людьми.
Я велика противниця одноосібних проектів. Вірю в силу команди, угрупування людей, що підштовхують один одного до дій.
4
Запастися терпінням.
Ми не можемо відремонтувати цілу країну за один тиждень, рік і навіть за 5 років. Це тривалий процес, і це нормально.
«Будуючи дім, ми не можемо взяти й поставити спочатку дах, маємо почати з фундаменту. Це довгий процес побудови, що мусить іти крок за кроком. Тому терпіння, віра, наполегливість, спільнодія та оптимізм – і ми все зробимо. Агенти Волонтерства – це ті люди, які можуть стати частинкою цього фундамента», – запевнила Софія-Юлія Сидоренко.
Лу Мартинець
Фотографиня Української Волонтерської Служби
Поліна Гоч
Журналістка та фотографиня Української Волонтерської Служби
Як тобі матеріал?
Нічого нового.
Цікаво!
Надихнуло волонтерити!
Поширити!
Інші статті