Відверто про волонтерство та мотиваціюз Віталієм Дейнегою


ІНТЕРВ'Ю

1 грудня 2018 року Ukrainian Volunteer Service провів Volunteer Management Camp — перший в Україні форум з професійного менеджменту волонтерів, де зібралися провідні українські та європейські громадські організації, щоб обмінятися досвідом, обговорити проблеми та зрозуміти, як створити культуру волонтерства в Україні.

Ми поговорили з другом організації Віталієм Дейнегою, засновником фонду «Повернись живим» про ситуацію в країні, кризові моменти та мотивацію.
Про професійне волонтерство у світі говорять протягом 200 років. В Україні ця тема на такому рівні піднімається вперше. На твою думку, волонтерство — це про «брати і робити» чи все ж цьому потрібно вчитися і вчити?

Спершу робити, а потім вчитися і вчити! Передує завжди дія.
Люди часто думають, що тільки здобувши освіту, можна починати щось робити. А насправді це зовсім не так. Багато прикладів, коли після університетів люди розуміють, що це не те, чим вони хотіли б займатись. Як добре було б, якби протягом навчання вони вже щось робили і так навчалися.

Часто буває, що людина або все життя навчається, або все життя б'ється головою об стіну, не бажаючи прочитати хоч одну книжку. Треба навчитися балансувати між цими крайнощами.
Передує завжди дія.







Не так давно добрі та безкорисливі справи в Україні сприймалися за дивину. Майдан для нас став тією кризовою ситуацією, коли волонтерство прокинулося. Що змінилося за 5 років і які тенденції у цьому секторі ти спостерігаєш?

А щось змінилося з того часу?

Думаю, що розвиток найбільше спостерігають ті, хто крутиться в цьому секторі тільки через те, що щось робить. Більша частина населення досі ставиться до волонтерів упереджено, як до «дурачків».

Змінилася хіба тільки кількість тих, хто думає інакше. Вони зґуртувалися. Раніше це були окремі люди, що впроваджували хоч якийсь рух. Не було Ukrainian Volunteer Service, не було «Повернись живим». Зараз створюються спільноти, і ми всі, умовно кажучи, збільшуємо ринок: збільшуємо кількість людей, які на регулярній основі жертвують гроші, час та сили.
В умовах тотальної нестабільності, у 2014 році ви зібрали близько 30 млн. гривень. Сьогодні на сторінці фонду у Facebook 1,5 млн. підписників. У чому секрет фонду? Як комунікувати з населенням настілки ефективно?
Професіоналізм. Звичайно, наші журналісти часто волонтери і тільки в процесі роботи вчаться писати якісні тексти. Але є редактори, які все це вичитують, корегують, знаходять помилки. Також ми працюємо над якістю фотографій. Зараз робота SMM-редактора дає 50 тис. підписників на місяць. До кінця наступного року нас буде 2 млн. Окрім того, є ще радіо, реклама.

У сфері комунікацій треба бути дуже компетентним і обережним. Треба думати що ти кажеш, зважати на майданчик, де ти це кажеш і, звичайно, не забувати про партнерів. Якщо все зроблено комплексно і правильно, ми отримаємо нових донатів. Але ми працюємо і над тим, щоб не втрачати тих благодійників, яким вже маємо.
На відкритті Volunteer Management Camp ти сказав, що виживання — це про те, наскільки хочеш жити. 4 роки тому мотивація виживання, перемоги та об'єднання в українців зашкалювала. Але час проходить, люди втомлюються. Що відбувається у секторі воєнного волонтерства зараз?
 б не сказав, що мотивація тоді була більшою чи меншою. Але було усвідомлення, що відбувається повний жах, люди гинуть, а 3 тисячі можуть врятувати когось. Так дешево життя в цій країні ще не коштувало. Хотілося залучити максимальну кількість людей.

Зараз «ринок» перебуває у стані кризи: люди втомилися від війни, грантодавці, до яких ми, до речі, не зверталися, також поступово виходять із гри. Насправді причина зменшення людського запалу у самих волонтерах. Громадські організації мають проблеми всередині: вони не можуть перерости себе і стати більш професійними.

Мені як менеджеру подобається вирішувати доволі складну задачу: трансформувати «Повернись живим» у щось, що зможе діяти й під час миру. Питання в тому чи зможемо ми стати на мирні рейки і знайти незалежне фінансування.
Так дешево життя в цій країні ще не коштувало.
Я знаю, що ти не лише даєш інтерв'ю для ЗМІ, але й працюєш на різних ресурсах. Це спосіб популяризувати свою діяльність?
Так, але не тільки. Хочеться нагадувати про себе, змінювати щось у свідомості людей. Ми намагаємося донести, що армію не треба жаліти. Їй потрібно допомагати. Ми хочемо говорити про нові цінності суспільства, про те, що допомагати один одному — круто.
З людьми зрозуміло, а як щодо влади?
Чудово! У нас прекрасні стосунки з Міністром оборони, Міністром у справах ветеранів, з Генеральним штабом теж непогані, хоча й гірші.
Коли ви зібрали перших 5 мільйонів, ти сказав, що мільярда досить, аби вирішити всі питання АТО. Тепер, коли в організацію було залучено 138 мільйонів, чи вистачило б тієї першопоставленої суми?

Сьогодні АТО не потребує навіть мільярда. Добру частку роботи вже зробила держава. Ми постійно спілкуємося з владою і я радий, що нас чують. Держава протягом 2-ох років закуповує тепловізори, сподіваюся, що ще трохи і глобальне «тепловізійне» питання буде закритим.
Армію не треба жаліти. Їй потрібно допомагати.
Після сполоху щодо останніх подій на півдні потрібні нові сили і дії. Фонд «Повернись Живим» братиме в цьому участь?

(йдеться про введення тимчасового воєнного стану у деяких областях — журн.)
Ми готуємося до можливості великої війни. Якщо вона почнеться — багато машин їхатиме на захід, а ми поїдемо на схід.

Військовий відділ прорахував, що робити у випадку повномасштабної війни. Зараз займаємося екстренною закупівлею, щоб у разі необхідності реагувати одразу. Я думаю, що все буде добре, але варто бути готовим до всього і мати план дій принаймні на перші два тижні.
Як звичайний українець може долучитися?
У нашому випадку найпростішим будуть пожертви, як для армії, так і для статутної роботи фонду (зарплати, інші витрати) — це насправді важливо. Аде є мільйон варіантів того, як Ви можете допомогти комусь повернутись додому з руками-ногами. Якщо людина в чомусь добре знається, має певні таланти, наприклад, уміє писати тексти, то будь ласка — у нас величезна кількість роботи для волонтерів-журналістів. Шукайте нас також на Facebook й сміливо запитуйте все, що цікавить.

Ви можете допомогти комусь повернутись додому з руками і ногами

Зазвичай, волонтерство — це віддушина, щось між роботою та хобі. Як трапляється, що люди починають займатися цим щодня і щоночі, наскільки кардинально від цього змінюється їхнє життя?
Для мене це не стало чимось 24/7. Волонтерю приблизно 4 дні на тиждень. Інші дні я здобуваю освіту і працюю на 24 каналі, який став для мене основним джерелом заробітку. 1 день — для сім'ї.
Щодо хоббі, чим займаєшся, коли є вільна хвилинка?
Її немає. З хобі хіба спілкування. Єдине, за що вдячний війні — за оточення. Декілька тижнів тому ДахаБраха зі сцени подякувала нам. Це так сильно! Особливо коли на концерти групи років 10 ходиш сам і маму водиш!

Мені подобається проводити час з людьми із близькими мені цінностями, подобається бути тут, обмінюватись емоціями. Зараз я отримую другу вищу освіту (бізнес-освіту), і мені дискомфортно у тому середовищі. У них в голові тільки гроші. Неначе гонитва за тим, щоб стати найбагатшим на кладовищі. А годинник-то тікає. Питання в тому, що встигнеш між народженням і смертю.
Питання в тому, що встигнеш між народженням і смертю.
Які маєш плани на майбутнє? Не втомився волонтерити?

Базові потреби я задовільнив. Від волонтерства не втомився, але через півтора року планую призупинити свою діяльність і на певний час вийти з фонду. Фонд існуватиме і надалі, але тепер без мене. Не бачу сенсу все життя працювати над одним проектом. Кожен життєвий етап у певний момент вичерпується.

У 14 році я збирався подорожувати, але війна зламала мої плани. Зараз живу на зарплатню з фонду, а те, що отримую на 24 каналі — відкладаю. Через 2 роки здаватиму квартиру, а на заощаджені кошти зможу подорожувати протягом 1−2-х років. Скромно, без жиру.


Віталій Дейнега на Volunteer Management Camp
Лу Мартинець
Фотографиня Ukrainian Volunteer Service
Оля Сиротюк
Журналістка, прес-менеджерка Ukrainian Volunteer Service
Олександра Черниш
Фотографиня Ukrainian Volunteer Service
Як тобі матеріал?
Нічого нового.
Цікаво!
Надихнуло волонтерити!
Поширити!
Інші статті