Василина Чумаченко
Анна Бондаренко:
"Наша ідея в тому, щоб зрозуміти інтерес людини і задовольнити його через волонтерство"
Їй 22. Сім років вона волонтерить. Три — сама координує тих, хто прийшов допомагати. За її плечима десятки соціальних проектів, партнерство з благодійними фондами, некомерційними організаціями та міжнародними спільнотами. Зранку вона може піти на каву із радником Міністерства економічного розвитку та торгівлі, удень — пообідати із Жаданом, а ввечері — вигадати черговий проект, який вдосконалить роботу організацій із волонтерами. Вся ця сила та енергія ховається в одній тендітній дівчині — засновниці Ukrainian Volunteer Service Анні Бондаренко — ідейній натхненниці та лідерці громадської організації, що розвиває волонтерський рух в Україні.

Я розвиваю волонтерство з егоїстичних причин. Я хочу жити в класній країні. Звідси я точно не поїду: мені тут жити, одружуватись, народжувати дітей, створювати проекти. І я хочу, аби місце, де я все це робитиму, було комфортним.

Коли мені було 15 років, я стала фіналістом програми «Флекс», за якою старшокласники мають змогу закінчити навчання в Америці. До цієї поїздки я не чула про волонтерство. Я проводила багато часу за книжками, подорожувала, але не відчувала свого покликання. Рік у Штатах став трансформаційним.

Найбільшим відкриттям в Америці було саме волонтерство. Виявилося, що воно оточує тебе всюди. Ти їдеш до школи і спостерігаєш бігборди із закликом підтримати притулок для тварин або допомогти ветеранам. Ти приїжджаєш у школу, де на тебе чекають 5-8 клубів, які займаються волонтерською діяльністю. Ти йдеш на заняття, де на урок історії приходять волонтери, які працювали з архівами. А на вихідних ти їдеш на фестиваль, історичну реконструкцію або будь-який захід, який у 90% випадків був організований волонтерами. І це закохує тебе у волонтерство.

Волонтерська спільнота стала для мене родиною, що приймає тебе, яким би ти не був. Вона завжди допоможе, вислухає і зробить для тебе щось вагоме. Коли я повернулась до України, мені захотілось знову відчути це. Тому я почала впроваджувати волонтерський рух тут.

Питання «жити в Україні чи ні» переді мною не стоїть. Я буду жити тут через дві причини. По-перше, комусь потрібно створювати цю країну. По-друге, тут величезна кількість можливостей. І для людей, які хочуть розвивати себе, можна знайти ці можливості у будь-якому секторі: громадському, бізнесовому чи державному. Створити «своє» тут набагато легше, ніж у тій самій Європі. Адже там всі інституції вже давно сформовані, тоді як в Україні є шанс зробити щось велике. І мені особисто хочеться створити інституцію, рух, який розвиватиме волонтерство та залучуватиме людей до активності.

В Україні, де рівень громадянського суспільства невисокий, в 2013 році спостерігається бум волонтерства. Це адресна допомога: медична підтримка, локальні ініціативи та об'єднання — все заради подолання небезпеки. Але цей рух із завершенням революції почав йти на спад. Навіть військове волонтерство, яке займає великий пласт сучасних реалій, також поступово спадає — люди втомлюються допомагати.

Водночас спостерігається зміна ставлення до громадських інституцій. За останньою статистикою, волонтерським та громадським організаціям довіряють до 54% українців. І ці тенденції дуже сильно впливають на те, що ми робимо. Діяльність Ukrainian Volunteer Service перетворилась від точкової активності на сприяння системним змінам.

Колись ми допомагати іншим організаціям: інтегрували до них наших волонтерів. Це не просто неефективно — такою діяльністю ми робимо тільки гірше. Адже ці громадські організації не навчаються працювати з волонтерами.

Зараз у нас інший підхід: ми не виконуємо роботу за організації. Ми навчаємо їх, аби вони виконали її самостійно. Це не просто, це повільніше, але у довгостроковій перспективі ефективніше.

Нам важливо, скільки людей спробують себе у волонтерстві, скільки отримають позитивний досвід, скільки після цього почнуть бути активними у громадському житті. І ця активність може бути різною: від «я перестаю кидати сміття на вулиці» до «я створюю проект допомоги онкохворим».

Основна наша мета зробити волонтерство доступним. Волонтерство для школярів, волонтерство для студентів, волонтерство для мажорів, волонтерство для експертів. Для будь-кого.

Звичайно, більшість людей не хочуть витрачати свій час на допомогу іншим і не розуміють, навіщо це їм потрібно. Але в цьому і наша ідея: зрозуміти інтерес людини і задовольнити його через волонтерство.

Ми хочемо зробити волонтерство доступним. Створити такі умови, за яких волонтерство оточує людину у її повсякденному житті. Щоб людина, виходячи на вулицю, бачила велику кількість позитивної соціальної реклами (не такої, яка є зараз). Щоб волонтерство оточувало людину у кафе, кінотеатрах, на роботі — інтегрувати волонтерство в рутину людини.

Ми прагнемо зробити позитивний імідж волонтерства в Україні. Щоб воно не асоціювалося зі збором коштів у скриньках або допомогою армії. Волонтерство повинно мати чітку асоціацію із позитивною, класною діяльністю, спрямовану на суспільну користь та користь окремо взятої людини.

Ukrainian Volunteer Service буде успішним тоді, коли наші місія та мета зміняться. Коли ми перестанемо говорити, що потрібно робити волонтерство доступним та цікавим для кожного, а коли будемо говорити про новий рівень - усталені системи, інтеграцію волонтерства в освітні програми або державу.
Василина Чумаченко

© Ukrainian Volunteer Service
© Respectfully designed by Chipmunk Design Stufio