Волонтерство на
лоні природи
Про те, чому національні парки та заповідники потребують волонтерів, та який досвід волонтерського менеджменту мають білоруські колеги.
У рамках курсу з роботи з волонтерами для працівників національних парків і заповідників ми поспілкувалися з працівниками білоруського національного парку «Біловезька Пуща»: Григорієм Терентьєвим (координатором програм), Сергієм Юрковським, Дмитром Пилиповим (координатором волонтерів). Курс проходив 15-19 червня 2019 року на Закарпатті. Хлопці мали змогу навчитися волонтерському менеджменту, перейняти український досвід, поділитися власним і отримати менторську підтримку.
Чим ваш заповідник особливий?

Сергій: Біловезька Пуща унікальна тим, що вона одна з небагатьох природоохоронних установ збережених в оригінальному, органічному вигляді, занесена в список ЮНЕСКО. На території збереглися унікальні старі лісові масиви, заповідні діброви, а ще там розташоване одне з найбільших боліт в Європі. У заповіднику живе 560 зубрів. Зараз, у Біловезькій Пущі реалізовуємо проект Франкфуртського зоологічного товариства з відновлення водно-болотних угідь.


Які є проблеми у заповіднику, чи плануєте залучати волонтерів для їх вирішення?

Сергій: Волонтерів залучаємо тільки до наукової діяльності: дослідів, експериментів, обліку тварин. У 2014 році залучали волонтерів до будівництва греблі без використання техніки. Також є проект з дослідження популяції борсуків, які мешкають на території Біловезької Пущі. Місця, де вони мешкають, уже визначено. Волонтери розставляють фотопастки, а потім обробляють дані.

Григорій: Зараз ми готуємо проект, спрямований на залучення волонтерів у розв'язання проблем національного парку. Це зокрема поліпшення інфраструктури та культурного середовища. Дотепер, у більшості випадків, досвід роботи з волонтерами полягав в організації фестивалів. Такої практики, щоб волонтери були залучені на постійній основі немає. Завдяки отриманому у проекті досвіду ми прагнемо залучати волонтерів до стабільної діяльності. Плануємо розпочати на невеликій ділянці заповідника, подивитися на ефект. Звичайно, якщо результати задовольнятимуть, ми будемо розвиватися у цьому напрямку. Стійка мета — показати керівництву парку, що від волонтерів може бути практична користь.
Волонтерство може бути вигідним енергоресурсом: вплинути на створення нових еко-маршрутів і сприяти розвитку туризму.
Ваш досвід роботи з волонтерами, яким він був?

Сергій: Були моменти, коли ми недостатньо інформували волонтерів про те, що ми взагалі їм пропонуємо. Через це люди не розуміли, куди йдуть і навіщо. У цілому, якщо говорити про мінуси роботи з волонтерами в Білорусі, то це проблема вигорання та одноразової залученості до волонтерської діяльності. Деякі починають волонтерити, не переймаючись про результати. Вони хочуть хайпу або показати себе з кращого і потрапити на телебаченні. Є, звичайно ж, і позитивні моменти. На щастя, білоруси готові відгукнутися на волонтерські акції, такі, наприклад, як «Година Землі». Спочатку мало хто розумів навіщо це. Але нам вдалося пояснити користь, знайти спільну мову з людьми і провести акцію.

Григорій: Зараз ми намагаємося залучати якомога більше волонтерів.
Нині спостерігаємо позитивну тенденцію: волонтерський рух росте, особливо в екологічній сфері. Звичайні прибирання території об'єднують людей, які приходять поспілкуватися з однодумцями. Утім, іноді досі не виходить мотивувати волонтерів залишатися з нами, допомагати заповіднику стабільно.
Чому ви вирішили приїхати на наш курс, що для вас було новим, що будете запроваджувати у себе?

Дмитро: Приїхали на запрошення наших партнерів, Декабристів. Для нас курс виявився дуже корисним, адже робота з волонтерами — це один з ключових моментів, які ми наразі прагнемо впроваджувати. Дуже важливо, що кейси, представлені на курсі, були не суто теоретичними, а практичними. Ми впевнені, вони допоможуть нам у роботі.

У нашому актуальному проекті (табір, який проходитиме у Бресті) ми вже використовуємо набуті знання щодо того, як залучати волонтерів, комунікувати з ними, мотивувати, як визначати завдання і користь.
Григорій: Дуже круто, що ми приїхали сюди командою. Втішає рівень організації та сама програма курсу. Ми можемо одразу використовувати отриману інформацію у своєму проекті. Завдяки курсу бачимо ті моменти, які не враховували під час розробки. Одразу починаємо використовувати ті інструменти, які допоможуть удосконалити проект. Ми відразу можемо обговорити, де і що використати, а що для нас навряд спрацює. Це перша програма, у котрій професійно навчають волонтерського менеджменту, звертають увагу на важливі моменти, що ми їх раніше не помічали.
Якщо волонтер захоче до вас долучитися, як він може це зробити?

У різних соціальних мережах: Facebook, Instagram. Ми відкриті, у силу наших можливостей готові допомогти кожному.

Також запрошуємо на Міжнародний волонтерський табір «Контакт», який проходитиме в нашому заповіднику. Буде багато різних цікавинок, обмін досвідом, адже учасники приїдуть із різних країн, зокрема, Німеччини, України, Білорусі.
Матеріал підготовлено в рамках проекту International Volunteer Exchange, що реалізується Українською Волонтерською Службою та громадською організацією Dekabristen e.V.
Вікторія Зацнова
Проектна менеджерка Української Волонтерської Служби
Поліна Гоч
Журналістка Української Волонтерської Служби
Інші статті