Спецпроект Агенти Волонтерства
Радість бути ментором

Софія-Юлія Сидоренко
менторка проекту Агенти Волонтерства, еко-активістка, соціальна підприємиця, небайдужа громадянка. Софія розповіла, чому ніколи ні про що не жалкує, як згуртованість команди підсилює проект та як почати не бути осторонь волонтерства.
Що для тебе проект Агенти Волонтерства, та чи не пошкодувала, що взяла в ньому участь?
Агенти Волонтерства – це спільнота, і це дуже сильне поняття! Спільнота може творити чудеса. Для мене цей проект є підтвердженням того, що є молоді люди, готові брати на себе відповідальність і змінювати країну. Я зрозуміла, на скільки важливо об'єднуватися представникам областям різних областей у таких неформальних ініціативах. Таким чином ми вивчаємо один одного та не створюємо «регіональних» стереотипів, які заважають синхронному розвитку країни.

Якщо дивитися на далеку перспективу, то саме такі об'єднання впливатимуть, яким чином рухатися далі як цілісній країні. Для мене це було важливим фактором, чому я доєдналася. У жодному випадку не пошкодувала, що стала ментором, я загалом стараюсь ні про що не шкодувати. Завжди, у всьому можна знайти щось добре, навіть у складні, незрозумілі моменти. Це і є навчання.
Для мене кожен раз, коли спілкуюся з Агентами, це певна доза натхнення і підтвердження того, що все буде добре.
Чи маєш приклад успіху в невеликому місті?
Можу навести приклад Горішніх Плавнів. Коли Агентки, Софія і Юля, організовували подію вперше, вони дуже довгий час не могли знайти партнерів та місця проведення заходу. Нарешті, дівчата знайшли приміщення, і на їхню подію прийшло сорок людей. Для малого міста – майже нереально. Я, наприклад, живу зараз у Львові, і навіть у Львові не завжди приходить стільки людей на подію про волонтерство. Це чітке підтвердження того, що малі міста потребують розвитку, потребують людей, які будуть ділитися досвідом, щоб впроваджувати зміни в усіх куточках України.
Чи були моменти розчарувань?
Жодного разу я не розчаровувалася в людях, тому що знову-таки (можливо, завдяки досвіду, як би це голосно не звучало) навчилася з кожної ситуації бачити щось добре. Навіть якщо відбувалися процеси не так, як я очікувала, найголовніше, що в таких випадках треба робити, – аналізувати та робити роботу над помилками. Якщо зроблено щось не так, як мало би бути, це обов'язково треба проговорювати для того, щоб зрозуміти, що наступного разу треба виправити та покращити.
Чи були власні факапи?
100500 факапів. Як завжди, як у людей. Людина мусить факапити, але найголовніше, що вона мусить зробити з тих факапів, це з них вчитися. До того треба по-філософськи ставитися.

Я зазвичай не дозволяю своєму емоційному стану впливати на якість наших дзвінків, але останній був після першого туру виборів. Я була в якійсь невеличкій депресії. Хоч я та, яка повинна рухати Агентів уперед, вийшло навпаки: учасники втішили мене. У певний момент Агенти підтримали та допомогли. Це підтверджує те, наскільки вони круті, дорослі, виважені, мудрі.
Як ти оцінюєш ризик того, що Агент Волонтерства покине рідне місто на перевагу столиці чи шансу потрапити за кордон?
Я не називаю це ризиком, я називаю це можливістю. У цьому немає проблеми. Буває так, що людина, яка виїхала закордон, приносить більше користі своїй країні. Або ж навпаки: людина не відчуває приналежності до країни, в якій живе, страждає від того і приносить незручності іншим. Як колись сказав один мудрий чоловік, якого звуть Сергій Жадан, ті, які мають лишитися, лишаться, ті, які мають виїхати, виїдуть. Не можна сказати, що це якась небезпека: люди мусять мігрувати, мусять їздити, вчитися, бачити, як працює світ. Це один з найкращих способів пізнати не лише інші країни, а і свою власну, усвідомити свої цінності та цілі.
Люди мусять мігрувати, мусять їздити, вчитися, бачити, як працює світ.
Агенти Волонтерства, попри досвід, отриманий на проекті, усе одно в пошуках нового. Можливо, Агентами не вистачає чогось конкретно?
Я хочу, аби вони далі розвивали наступні якості: аналітичне й критичне мислення. У певний період нашого розвитку ми мусимо дійти до того етапу, коли починаємо критично підходити до питань. Не критиканського, а саме критично. Коли ми (грубо кажучи) не хаваємо інформацію, яку дають, а перевіряємо, уточнюємо, правда це чи ні; коли банально аналізуємо, чи співвідноситься це з нашими цінностями. Тобто аналізувати те, що відбувається навколо, і приймаємо зважені рішення, базуючись на фактах, а не емоціях.

Також я сподіваюся, що в майбутньому буде менше емоційних «заскоків» у всі проекти, які відбуваються навколо. Зазвичай, коли люди тільки стають на свій «соціально-активний шлях», хочеться перепробувати безліч усього, і це цілком нормально. Згодом, пройшовши через різний доcвід, людина визначає своє русло і розвиватися в ньому. За якийсь час це русло може змінитись, але на мою думку, людині необхідно щонайменше декілька років (часом, це десятки років), аби дійсно розкритись у своїй діяльності та отримувати від неї щире задоволення, приносячи користь іншим.
Кожен з Агентів далі розвиватиме волонтерство у своєму місті. Чи маєш поради, як створити сильну команду навколо себе?
Команда – це організм, команда – це система. Це не просто набір людей, які щось собі там роблять. Команда – це група людей з різними компетенціями, які працюють на спільну мету. І дуже важливо, аби в цих людей були саме різні компетенції. Успішність команди проявляється тоді, коли люди з різними темпераментами та підходами до роботи знаходять спільну мову і ефективно працюють на досягнення спільної мети. Це, певною мірою, - мистецтво.

Дуже важливо на етапі формування команди зрозуміти, в кого які компетенції і хто за що відповідає. Потрібно визначити сильні та слабкі сторони кожного і розподілити обов'язки. Наступне, що потрібно забезпечити, – комунікації. По-перше, щоб зрозуміти ситуацію всередині команди, внутрішні процеси. По-друге, щоб ефективно працювати.
І по-третє, треба пам'ятати, що команда – це невеличка сім'я. Я не кажу, що треба об'єднуватися й спати в одному ліжку (посміхається).

Тут іде мова, у першу чергу, про довіру: ти знаєш, що маєш людей, які тебе підтримають. Якщо в тебе виникли проблеми, щось не вийшло, ти знаєш, що це не ті люди, які будуть тикати носом у твої помилки. Це будуть люди, які скажуть: «It's okay. Don't worry. Усе буде добре, вирулимо, бо ми разом». Я також вірю, що команда мусить have fun, працювати з людьми, від яких отримуєш задоволення, це велике щастя.

Як почати волонтерити?
Короткий гайд у світ волонтерства від Софії.
1
Оглянутися навколо.
Побачити, що є і, можливо, чого нема, і що потрібно покращити.
2
Зрозуміти, що те, що нам не подобається, ніхто інший не покращить, окрім нас.
Ми мусимо самі брати і робити. Не треба очікувати, що хтось за нас щось зробить: якийсь дядя/сусідка/президент має почистити нам доріжку біля дому. Це неправда, від цього треба відходити.
3
Робити разом з людьми.
Збирати навколо себе команду. Я великий противник одноосібних проектів. Я дуже вірю в силу команди, навіть пари людей, які підштовхують один одного до дій.
4
Запастися терпінням.
Це є тривалий процес, і це нормально. Ми не можемо відремонтувати цілу країну за один тиждень, рік і навіть за 5 років.
«Це довгий процес побудови, що мусить іти крок за кроком. Будуючи дім, ми не можемо взяти й поставити спочатку дах, маємо почати з фундаменту. Тому терпіння, віра, наполегливість, спільнодія та оптимізм – і ми все зробимо. Агенти Волонтерства – це ті люди, які можуть стати частинкою цього фундаментом», – запевнила Софія-Юлія Сидоренко.
Лу Мартинець
Фотографиня Ukrainian Volunteer Service
Поліна Гоч
Журналістка та фотографиня Ukrainian Volunteer Service
Інші статті
Підтримай зміни!
Ukrainian Volunteer Service розвиває волонтерський рух заради позитивних змін в Україні. Ми допомагаємо людям долучитись до вирішення соціальних проблем та самим творити зміни, які вони хочуть бачити у країні. Підтримай зміни, підтримуючи нас!
Підтримай зміни!
Ukrainian Volunteer Service розвиває волонтерський рух заради позитивних змін в Україні. Ми допомагаємо людям долучитись до вирішення соціальних проблем та самим творити зміни, які вони хочуть бачити у країні. Підтримай зміни, підтримуючи нас!