Volunteer management camp

Volunteering for Everybody

Стаття присвячена темі інклюзивності у волонтерстві, тобто доступності самої можливості бути активним та допомагати іншим без будь-яких перешкод для цього.

У рамках форуму Volunteer Management Camp було проведено панельну дискусію на тему доступності волонтерства. Інклюзивність, безпека, відсутність ейджизму — ті складові, які хвилюють і волонтерів, і організаторів. Волонтер має відчувати себе потрібним, а не «незручним».

Як це влаштувати в українському суспільстві розповіли учасники панелі, модераторкою якої була Анна Мазур, засновниця платформи Happy Monday.
Спілкуєшся з людьми, аби повернути їм ім'я.
В Україні зникають імена тих, кому за шістдесят. Проте це лише питання часу: роки безупинно пришвидшують таке забуття для кожного. Фонд «Життєлюб» створений з метою допомагати людям похилого віку соціалізуватися та задовольнити базові потреби. «Спілкуєшся з людьми, аби повернути їм ім'я», — так виглядають реалії супервнуків, волонтерів фонду. Як пояснює Юлія Парко, проектна менеджерка фонду «Життєлюб», це інвестиції в майбутнє.
Чому в Україні пенсіонер не може дозволити собі збалансоване харчування, а інколи навіть будь-яке харчування?

Тому організація створила проект «Обід без бід»: роздача обідів у 10 пунктах у різних районах Києва. «Життєлюб» не розпалює вогонь дискусії з владою, а діє локально, матеріально та морально підтримуючи немічних.
Юлія Парко зліва. Нетворкінг на Volunteer Management Camp
Одна з проблем волонтерства в Україні — недоступність для людей з обмеженими можливостями. Проте спікери відразу заперечили цей сумний факт: організатори часто продумують усе (від питання в google-forms до інклюзивності приміщення). Для людини, яка постійно відчуває небажані жалощі у свою сторону, волонтерити — найкращий спосіб знайти себе.
«Важливо передати меседж, що вони щось роблять (і не обов'язково матеріальне)», — наголошує Ольга Макар, лідерка руху «Молодь за Мир».
Ця організація [«Молодь за Мир»] існує в Україні вже 27 років, займається проблемами бездомних, ромів і людей похилого віку. Волонтери руху влаштовують роздачу їжі, а також намагаються знищити дискримінацію своїх підопічних. Як пояснює Ольга, метою організації є повернути гідність, добре ім'я людям, які цього справді потребують.

Також Ольга Макар розповіла про проект «Друзі» — рух людей з інвалідністю із ментальними проблемами, які виражають себе через мистецтво. Кошти з продажу картин ідуть на благодійність.

«Важливо знайти ту мову, якою їм [людям з інвалідністю] буде легше спілкуватися», — підбиває підсумки Ольга.
Людина з інвалідністю має особливість організму, а не ваду. Приділяти увагу інклюзивності не як незручності, а як просвітницькій деталі — ось меседж українських волонтерських організацій.

Організації продумують певні нюанси наперед: створюють окремі питання в анкеті учасника\волонтера, обирають приміщення без сходів або з спеціальними кріпленнями на них для інвалідного візка (або з ліфтом), прикріплюють окрему людину до волонтера з інвалідністю для допомоги («інтегрувати легко тоді, коли є друг, який може допомогти», за словами Ольги Макар), створюють толерантну спільноту, яка не відділяє волонтера-інваліда від решти.

Сергій Зайченко порадив консультуватися з організаціями, покликанням яких є забезпечення інклюзивності («Доступно.UA», «Право на щастя»).
Через специфіку організації «Восток SOS» питання інклюзивності волонтерами не може бути вирішеним, тому набір волонтерів відбувається дуже серйозно та обережно. Організація не ставить за мету інклюзивність як таку, проте підтримує людей, постраждалих внаслідок воєнного конфлікту на Сході України, створюючи клуби для спілкування й різноманітні проекти для соціалізації населення.

«Це навіть краще, ніж День шахтаря!» — згадує дитяче захоплення засновниця організації «Восток SOS» Олександра Дворецька. На межі зіткнення діти так само щиро радіють фестивалям, як і на мирній території. Що мотивує «Восток SOS» захищати права переселенців, їхати в гарячі точки й організовувати свята там, де життя — суцільна депресивна завіса?

Олександра Дворецька на Volunteer Management Camp
«У мене загострене почуття справедливості. А ще я хочу додому», — пояснює Олександра, чия рідна домівка в Криму.
Бути волонтером — не просто альтруїстично, але й престижно.
Це вкотре довів Сергій Зайченко, учасник оргкомітету премії «ЄвромайданSOS». Цьогоріч лауреатами стали Ірина Довгань, Петро Дудник, американець Пол Хатчінсон і волонтерка з Криму Ірина Тремп.

Проте Сергій зазначає: «На одних героях не виїдеш, потрібно активізувати суспільство». Поодинокі «герої» не можуть змінити країну без підтримки соціуму, тому чим більше волонтерів у державі — тим ближче до нас світле майбутнє.

Волонтери в Україні — це люди, які не бояться дискримінації від влади, осуду недоброзичливих і працюють заради ідеї, а не галочки в резюме.
Сергій Зайченко на Volunteer Management Camp
«Ти не вмієш заплющувати очі, а по-іншому ти просто не можеш», — ось що керує Сергієм.
Спікерки панелі (зліва направо): Юлія Парко з фонду «Життєлюб», Ольга Макар, лідерка руху «Молодь за Мир», Олександра Дворецька, засновниця організації «Восток SOS».
Найкращий шлях потрапити в інфополе жителів невеликих населених пунктів — через друковану продукцію.
Ще одне питання, розглянуте на дискусії, було стосовно волонтерства в невеликих містах і селах. Як зазначила Олександра Дворецька, потрібно розуміти особливості регіону й ситуації. Найкращий шлях потрапити в інфополе жителів невеликих населених пунктів — через друковану продукцію.

Місцевим активістам часто не вистачає мотивації, підтримки власних ініціатив, проте зазвичай саме ці люди готові зробити навіть більше, ніж волонтери з великих міст. До того ж, учасники дискусії діляться незвичайною порадою: варто сподіватися на «внутрішніх мігрантів» Києва, які є доступом до регіонів, адже в кожного з них у рідному місті є хороший знайомий активіст чи подруга волонтерка.
«Я хочу, аби кожен українець хоч раз у житті побував волонтером», — мрія Анни Бондаренко, засновниці Ukrainian Volunteer Service.
Учасники дискусії вкотре довели, що в Україні існує багатофункціональне, інклюзивне, різнорівневе волонтерство: від підлітка до бабусі, від містечка до країни, від «банального» спілкування до розв'язання критичних питань. Не боятися говорити про дискримінацію в суспільстві — величезний крок проти неї. Бути волонтером в Україні — наче челендж, адже варто стерти їдкі стереотипи й упередження у своїй голові. Проте з великим бажанням можливо все!

Їжа, теплий одяг, ліки, малюнки, ... усмішки подаруй свій вільний час. Волонтерство для кожного й про кожного.
Лу Мартинець
Фотографиня Ukrainian Volunteer Service
Поліна Гоч
Журналістка Ukrainian Volunteer Service
Олександра Черниш
Фотографиня Ukrainian Volunteer Service
Інші статті
Підтримай зміни!
Ukrainian Volunteer Service розвиває волонтерський рух заради позитивних змін в Україні. Ми допомагаємо людям долучитись до вирішення соціальних проблем та самим творити зміни, які вони хочуть бачити у країні. Підтримай зміни, підтримуючи нас!
Підтримай зміни!
Ukrainian Volunteer Service розвиває волонтерський рух заради позитивних змін в Україні. Ми допомагаємо людям долучитись до вирішення соціальних проблем та самим творити зміни, які вони хочуть бачити у країні. Підтримай зміни, підтримуючи нас!