інтерв'ю
Чому, допомагаючи, ви стаєте нормальним?
Про волонтерство з Олександром Тодорчуком
Олександр Тодорчук, фундатор гуманістичного руху UAnimals та креативний директор агенції Gres Todorchuk, розповів, як не спалити себе за тиждень, чому ідея важливіша за гроші та як волонтерство може стати інструментом у вирішенні соціальних проблем.
Чи залучає ініціатива UAnimals волонтерів? Якщо так, то як ви їх координуєте?
Оскільки ми на сьогодні не збираємо грошей, то основний інструмент, яким людина може долучитися до нашої діяльності, є волонтерство, при чому різнорівневе. Наприклад, у межах Fur Free Alliance реалізовано проект «Fur Free Retailer», коли ми домовляємося з українськими дизайнерами й брендами про відмову від використання хутра, а наші волонтери проводять такі перемовини.

Буває також так, що ми долучаємося до конкретної акції чи події, якщо потрібна допомога. Наприклад, коли була ситуація з портом у Чорноморську (у Чорноморську майже два тижні тримали 300 овець, приречених на смерть, у замкненій фурі, детальніше про подію), наші дівчата і хлопці рятували 300 овець звідти, бо їх там кілька тижнів навіть не годували. Волонтери спільно з одеськими активістами Odessa Animal SOS на заводі в Полтавській області, куди їх [овець] потім перемістили, проводили дні й ночі, доглядаючи за тваринами. Отже, це абсолютно різний формат волонтерства, від якого йде найбільша підтримка для нашої організації.

У нашій діяльності ми розуміємо: людський ресурс значно важливіший, ніж гроші. Наприклад, коли ми проводили всеукраїнський марш за права тварин у 20 містах України, було вперше створено соціальну рекламу в Києві на бордах, сітілaйтах, на що в нас не було грошей. Усе сталося завдяки тому, що наші активісти, волонтери домовлялися з власниками рекламних носіїв, знайшли тих, хто погодився безкоштовно надати цю рекламу, аби донести важливі повідомлення.
Чи можна сказати, що волонтерство в Україні є популярним?
Будьмо реалістами. По-перше, у нас існує ефект «мильної бульбашки» — Facebook. Я впевнений, якщо ви займаєтеся соціальним проектом, то вам здається, що всі навколо роблять надзвичайні речі. Я переконаний, що ви вже сьогодні зранку читали про якусь волонтерську ініціативу, і це лише тому, що навколо вас волонтери. Зрозуміло, що з огляду на мою діяльність, за моїм Facebook-ом, світ зміниться, якщо не післязавтра, то в наступному місяці. Бо всі допомагають! Але в реальності це звісно не так. Якщо я не помиляюсь, лише 2 чи 5 % людей брали участь у подіях Євромайдану. Я у той час жив цим і мені здавалося, що весь світ живе цим, а насправді людям було все одно.

Відверто кажучи, волонтерство в Україні не таке поширене, як хотілося б. У нас немає певної внутрішньої традиції, яка б це просувала. Здається, минулого чи позаминулого року, у World Giving Index, перше місце зайняла М'янма, яка не найбагатша країна, але через буддійську традицію, культурні коди, люди там дуже допомагають один одному. Я нагадаю, що один з пунктів, за яким велася оцінка, це допомога незнайомцям, волонтерство й грошові «донейтити», які оцінюються не сумою, а кількістю.

В Україні є потенціал. Навіть той самий Євромайдан показав, що люди готові допомагати всім, пускати до себе додому незнайомих людей, ночами готувати для когось їсти, але поки це вмикається в режимі крайньої небезпеки. Якщо завтра помиратиме дитина, сотня тварин чи під загрозою опиниться країна, то тоді люди включаються. Це логічний ефект, який працює в усіх країнах, але хотілося б, щоб люди розуміли ось цей сталий розвиток. Твоє волонтерство в тихий час може привести до того, що не потрібно буде ночами волонтерити заради нагальних проблем.
Твоє волонтерство в тихий час може привести до того, що не потрібно буде ночами волонтерити заради нагальних проблем.
Марш за права тварин у Києві.
Як залучати волонтерів до соціальної діяльності, сталого волонтерства?
Усе залежить від проекту, і ключове, що я раджу, це задати собі питання «Навіщо?». Тобто навіщо вам потрібні волонтери? Дуже часто відповідь полягає в тому, що «нам просто хочеться, щоб у нас були волонтери». Практичної користі від цього ніякої немає. Якщо у вас проект по донорству крові, то волонтери вам можуть бути абсолютно не потрібні, бо людина може здавати кров раз на 4 місяці. Варто лише залучати нових і нових людей. У випадку якихось волонтерських організації чи соціальних проектів, основним мінусом є відсутність грошей, тому ключовим інструментом стають соцмережі, які популяризують проект, що ви знаходитеся в селі, що у великому місті шанси у вас абсолютно однакові.

Ви маєте бути цікавими, адже в основі соціального проекту лежить соціальна проблематика, яку ви намагаєтеся вирішити. Усе навколо це сторітелінг. Якщо ви зробите сторінку на Facebook і щодня писатимете «Здавайте кров і рятуйте життя!», це не буде нікому цікаво. Якщо ви створите з цього бренд через історії тих, хто здає і кров, і тих, кого це рятує, будете популяризувати цю тему, це буде найпростіший і найлегший спосіб підняти свій проект.
Усе навколо це сторітелінг. Якщо ви зробите сторінку на Facebook і щодня писатимете «Здавайте кров і рятуйте життя!», це не буде нікому цікаво.
Ви, як співзасновник піар-агенції, можливо, маєте поради промоції для соціально важливих проектів у невеликих містах?
Канали комунікації мусять бути максимально локальними. Тут важливий момент: можна відключити ось цю ціль зібрати 100 тисяч підписників на Facebook, якщо ви не розумієте, для чого саме це потрібно. У мене є улюблена історія про американську газету в невеликому містечку, в якої покриття 120%. Це такий феномен Сполучених Штатів: 120% означає, що всі мешканці та люди, які проїжджають повз, купують цю газету. Яка їхня стратегія і в чому зазвичай проблема? Ви знаєте, зараз у невеликих населених пунктах є медіа на кшталт «Підслухано в Шепетівці». У чому зазвичай їхня проблема? Такі медіа все одно мріють про великі теми, які висвітлює, наприклад, ТСН чи «Українська правда», умовно. Через це вони об'єктивно програють, адже не мають людського та фінансового ресурсу.
Для вас вихід в газеті «Сегодня» менш важливий, аніж публікація у вашій місцевій газеті. Вас почує ваша аудиторія.
Що ж робить американська газета? Їх ідея полягає в наступному: вони поставили собі задачу публікувати якомога більше імен місцевих жителів. Про головного редактора газети жартують, що, якби він міг надрукувати жовті сторінки в газеті, він би це зробив. До чого це призводить? У фотографа цієї газети стоїть задача зробити фоторепортаж і є два варіанти: перший — зняти унікальне сонячне затемнення, друге — піти на з'їзд пенсіонерів-філателістів у місцевому клубі. Виходячи з цієї стратегії він піде на з'їзд, тому що там більше імен, а про сонячне затемнення зі значно кращими фото та відео з дронів розкаже і CNN, і BBC.

Тут та сама історія: якщо ви працюєте регіонально, ви повинні використовувати максимально локальні інструменти. Для вас вихід в газеті «Сегодня» менш важливий, аніж публікація у вашій місцевій газеті. Вас почує ваша аудиторія. Навіть більше, ви отримаєте легші інструменти, адже завжди є певна аудиторія. Чим менше місто, тим сильнішою є ось ця серцевина аудиторії.
Стосовно залучення волонтерів: треба розуміти, що люди допомагають не вам особисто, а намагаються розв'язати соціальну проблему. Тож головне, вірити та горіти тим, що ти робиш.Часто люди самі не вірять у те, до чого закликають волонтерів.

Друге, що потрібно зробити, це дати людині цілковите розуміння, для чого, чому та яким чином вона може допомогти. Якщо заглиблюватися в це питання, то варто говорити про те, що люди мають відчувати залучення до спільноти. Було б непогано, живучи в невеликому містечку, час від часу проводити зустрічі. Наприклад, сортувальна тусовка з соком чи сидром: людям хочеться спілкуватися і бачити таких же навіжених, як і вони. Це про приналежність.

Як ви створили таку вмотивовану спільноту?
Без поняття. Серйозно. У кожного своя мотивація. Ключове — це те, що люди вірять у те, що ми робимо (і ми віримо в те, що ми робимо). Ми абсолютно чітко визначаємо нашу спрямованість. Раніше у нас була певна прогалина, але зараз ми саме надаємо можливість долучитися. Я наведу два приклади.

Ви коли заходите на Facebook, єдиний висновок, який можете зробити, це — «Молодці!». Усі пости на сторінках громадських організацій розповідають про те, що вони щось зробили, за що їм треба поставити лайк.

Другий приклад – вибори в Сполучених Штатах Америки, під час яких навіть Дональд Трамп збирав гроші на свою кампанію, при чому «задонейтити» можна було від 2 доларів. Трамп навіть не приховував того, що він мільярдер і грошей особливо не потребує. Просто робить він це для того, щоб дати громадянам інструмент долучитися, які не повинні просто «лайкати» його тези у соцмережах. Людина вкладає два долари в його кампанію і відчуває себе командою, готова боротися за його ідеї.

Тому варто зрозуміти, чи даєте ви людям можливість долучитися до вашого проекту на кожній стадії. Це потрібно ретельно продумувати, бо в людини може виникнути розчарування, якщо вона не має можливості допомогти з технічної причини. Це є гірше, ніж вона би про це не дізнавалася.
Ви коли заходите на Facebook, єдиний висновок, який можете зробити, це — «Молодці!». Усі пости на сторінках громадських організацій розповідають про те, що вони щось зробили, за що їм треба поставити лайк.
Як ви б надихнули людей долучатися до щоденного волонтерства?
Ключове, що потрібно розуміти, — не треба вигорати. Зрозумійте, що ви не зміните світ за тиждень. За тиждень ви можете себе спалити.

Якщо ви хочете займатися тривалий час певною діяльністю, то для цього треба декілька речей: планувати (навіть якщо ви плануєте змінити світ за тиждень, за десять років чи п'ять, спочатку напишіть план), робіть щось заради змін і цілі, а не тусовки чи бренду (я знаю багато студентських організацій, які закривалися тоді, коли учасники знаходили собі першу роботу), не боятися відмовлятися від чогось, що вже переросли (адже це відчуватиме оточення й ви станете менш продуктивним).

Не варто відчувати себе Жанною д'Арк, головна проблема українських волонтерів, які відчувають себе як на вогні справедливості й правди. Нікому це не потрібно, ніхто цього не оцінить.
І наостанок, з приводу самого сприйняття: волонтер, благодійник не має бути ідеальним. Волонтери можуть матюкатися (звісно, не на зустрічі в дитбудинку з дітьми-сиротами), або випити келих пива (часто чуєш питання в барі: «Ти п'єш пиво?»).

Допомагаючи, ви стаєте не ідеальними, ви стаєте нормальними.
Поліна Гоч
Журналістка Ukrainian Volunteer Service
Інші статті
Підтримай зміни!
Ukrainian Volunteer Service розвиває волонтерський рух заради позитивних змін в Україні. Ми допомагаємо людям долучитись до вирішення соціальних проблем та самим творити зміни, які вони хочуть бачити у країні. Підтримай зміни, підтримуючи нас!
Підтримай зміни!
Ukrainian Volunteer Service розвиває волонтерський рух заради позитивних змін в Україні. Ми допомагаємо людям долучитись до вирішення соціальних проблем та самим творити зміни, які вони хочуть бачити у країні. Підтримай зміни, підтримуючи нас!