ІНТЕРВ'Ю

Відверто про волонтерство та мотивацію з Віталієм Дейнегою

1 грудня Ukrainian Volunteer Service провів Volunteer Management Camp — перший в Україні форум з професійного менеджменту волонтерів, де зібралися провідні українські та європейські громадські організації, щоб обмінятися досвідом, обговорити проблеми та зрозуміти, як створити культуру волонтерства в Україні.

Ми поговорили з другом організації Віталієм Дейнегою, засновником фонду «Повернись живим» про ситуацію в країні, кризові моменти та мотивацію.
Про професійне волонтерство у світі говорять протягом 200 років. В Україні ця тема на такому рівні піднімається вперше. На твою думку, волонтерство — це про «брати і робити» чи все ж цьому потрібно вчитися і вчити?

Спершу робити, а потім вчитися і вчити! Передує завжди дія.

Люди часто думають, що лиш після навчання можна починати щось робити, хоча насправді це зовсім не так. Багато прикладів, коли після університетів люди розуміють, що це не те, чого вони хотіли б. Як добре було б, якби навчаючись вони щось робили і роблячи щось, навчалися. Часто буває, що людина або все життя навчається, або все життя б'ється головою об стіну, не бажаючи прочитати першу книжку.

Головне почати і не зависати в одній із цих сторін.
Спершу робити, а потім вчитися і вчити!
Передує завжди дія.




Ще зовсім нещодавно добрі та безкорисливі справи в Україні сприймалися за дивину. Майдан для нас став тією стресовою ситуацією, коли волонтерство прокинулося. Що змінилося за 5 років і які тенденції у цьому секторі ти спостерігаєш?

А щось змінилося з того часу?

Можливо, хіба пропорція. Думаю, що розвиток найбільше спостерігають ті, хто крутиться в цьому секторі тільки через те, що щось робить. Більша частина населення досі ставиться до волонтерів упереджено, як до «дурачків».

Змінилася лиш кількість тих, хто думає інакше. Вони зґуртувалися. Раніше були лиш окремо взяті люди, які якось впроваджували хоч якийсь рух. Не було Ukrainian Volunteer Service, не було «Повернись живим». Зараз же створюються спільноти, і ми всі, умовно кажучи, збільшуємо ринок, збільшуємо кількість людей, які на регулярній основі жертвують гроші, час та роблять щось хороше.
У 2014 при всій тій нестабільній ситуації ви зібрали під 30 млн. гривень. Сьогодні на сторінці фонду у Facebook 1,5 млн. підписників. У чому секрет фонду? Як так влучно знаходити підхід і які слова підбирати, щоб комунікувати з населенням настілки ефективно?


Професійно.

У нас пишуть журналісти. Деколи вони також волонтери і в процесі лише навчаються цьому, але є редактори, які вичитують, корегують, знаходять помилки.

Ми працюємо над якістю фотографій.

SMM, який планує, постить й приводить 50 тис. підписників на місяць. До кінця наступного року нас буде 2 млн. Це робота. Є велика кількість елементів і важливо за кожним з них слідкувати.

В комунікаціях найважливіше:

  • Перше — це якість того, що кажеш.
  • Друге — майданчик, де ти це кажеш
  • Третє — партнерства: люди і ЗМІ, які приведуть ще більше людей

Окрім того, є ще радіо, реклама.

Якщо все зроблено комплексно і правильно, то це призведе до донатів.

Говорячи про «Повернись живим», є велика частина благодійників, які роблять внески на постійній основі, тому ми ще й працюємо над тим, щоб їх не втратити.


На відкритті Volunteer Management Camp ти сказав, що виживання — це питання про те, наскільки хочеш жити. 4 роки тому мотивація виживання, перемоги, об'єднання в українців зашкалювала. Звичайно проходить час і люди втомлюються. Який стан зараз та що спостерігається у секторі воєнного волонтерства?

Мотивація була іншою, значно емоційнішою.

Я б не сказав, що вона була більшою чи меншою. Було усвідомлення, що відбувається повний жах, люди гинуть, а 3 тисячі можуть врятувати когось. Водночас розумів й те, що так дешево життя в цій країні ще не коштувало.

Через те хотілося максимальну кількість людей залучити.

Зараз «ринок» знаходиться у кризі: люди втомилися від війни, грантодавці, до яких ми, до речі, не зверталися, вони також виходять із гри. Проблема згасання людського запалу ще й в самих організаціях. Вони погано використовують меседжі, з якими потрібно йти до людей. Через це жертвується менше. Громадські організації мають проблеми всередині: вони не можуть перерости себе і стати професійнішими.

Зараз мені як менеджеру подобається вирішувати доволі складну задачу: трансформувати «Повернись живим» у щось, що зможе діяти й під час миру.

Питання, чи виживемо ми чи ні полягає в тому, чи зможемо ми перебудуватися на мирні рейки й знайти незалежне фінансування.
Було усвідомлення, що відбувається повний жах, люди гинуть,
а 3 тисячі (гривень) можуть врятувати когось.
Водночас розумів й те, що так дешево життя в цій країні
ще не коштувало.
Я знаю, що ти не лише даєш інтерв'ю для ЗМІ, але й працюєш на різних ресурсах. Це як шлях популяризувати свою діяльність?

Так, але не тільки. Часто й для того, щоб нагадувати про себе й змінювати щось у свідомості людей. Ми хочемо донести, що армію не треба жаліти. Їй потрібно допомагати. Ми хочемо скомунікувати, щоб пояснити, що допомагати один одному — це круто. Відбувається зміна цінностей суспільства.
З людьми зрозуміло, а як щодо влади?

Чудово! У нас прекрасні стосунки з Міністром оборони, Міністром у справах ветеранів. З Генеральним штабом теж непогані, але дещо гірші.
Зараз буде трішки провокативне запитання.

Коли ви зібрали перших 5 мільйонів, ти сказав, що мільярда досить, аби вирішити всі питання АТО. Організація росте, потреби, певно що, також? На даний момент, коли в організацію було залучено 138 мільйонів, чи вистачило б тієї першопоставленої суми?

АТО в тій формі, в якій є навіть мільярда не потребує. Добру частку роботи зробила вже держава. Ми постійно спілкуємося з владою і я радий, що нас чують. Держава протягом 2-ох років закуповує тепловізори, сподіваюся, що ще трохи і глобальне «тепловізійне» питання буде закритим.
Армію не треба жаліти. Їй потрібно допомагати.
Інтерв'ю з Віталієм Дейнегою
Зазвичай, волонтерство — це віддушина, щось між роботою та хобі. Як стається так, що люди починають займатися цим щодня і щоночі, і наскільки кардинально змінюється життя?

Це не стало 24/7, це приблизно 4 дні на тиждень.

Інші дні я розділяю між навчанням, роботою на 24 каналі, який став для мене основним джерелом заробітку і 1 день — сім'я.
Щодо хоббі, чим займаєшся, коли є вільна хвилинка?

Немає. Хіба спілкування з людьми. Єдине, за що вдячний війні — за оточення. Декілька тижнів тому ДахаБраха зі сцени подякувала нам. Це так сильно! Особливо тоді, коли на концерти групи ходиш років 10 і маму водиш! Ми дружимо також з людьми менш відомими, але не менш крутими.
Отож, проводиш час з людьми?

Так, мені подобається зустрічатися з людьми із схожими цінностями. Мені подобається бути тут, обмінюватись емоціями.

Зараз я отримую другу вищу освіту (бізнес-освіту), і мені дискомфортно по цінностях у тому середовищі. В них все по-іншому, лиш гроші. Неначе гонитва за тим, щоб стати найбагатшим на кладовищі. А годинник-то тікає. Люди не розуміють того. Питання в тому, що встигнеш між народженням і смертю.
Гонитва за тим, щоб стати найбагатшим на кладовищі. А годинник-то тікає. Люди не розуміють того. Питання в тому, що встигнеш між народженням і смертю.
Які загалом плани?

Базові потреби я задовільнив. Через півтора роки планую трохи завершити з волонтерством і покинути на певний час фонд.

Фонд існуватиме, просто без мене. Не бачу сенсу зациклюватися на одному проекті на все життя. Через певний час, звісно повернуся до громадської організації, питання в якій формі.



Втомився?

Ні, просто кожен етап життя в певний момент себе вичерпує.

Війна наламала мої плани на життя. Я планував в 14 році поїхати подорожувати.

Покинути країну на 2−3 роки і просто побачити світ. Живу зараз я на зарплатню з фонду, а те, що отримую на 24 каналі — відкладаю. Через 2 роки здаватиму квартиру, а на назбирані кошти зможу подорожувати протягом 1−2-х років, якщо так, скромненько, не жируючи.


Віталій Дейнега на Volunteer Management Camp
Після сполоху щодо останніх подій на півдні звичайно потрібно нові сили, нові дії. Чи братиме участь у цьому фонд «Повернись Живим»?

Примітка редактора: мається на увазі введення тимчасового воєнного стану у деяких областях

Ми готуємося до можливої великої війни. Якщо вона почнеться — багато машин їхатиме на захід, а ми поїдемо на схід.

Військовий відділ прорахував, що робити у випадку повноцінної війни, зараз займаємося екстреними закупками, якщо піде повномасштабна війна, щоб у разі чого відразу реагувати. Я думаю, що її не буде, та потрібно бути готовим до всього і принаймні на перших два тижні мати приблизний план дій.
Як звичайний українець може долучитися?

Мільйон варіантів того, як Ви можете допомогти комусь повернутись додому з руками-ногами.

У нашому випадку найпростішим будуть пожертви, як для армії, так і для статутної роботи фонду (зарплати, інші витрати) — це насправді важливо, але про це важче комунікувати.

Якщо людина в чомусь сильна, має певні таланти, тексти, наприклад, то будь ласка — в нас величезна кількість роботи для волонтерів-журналістів.

Шукайте нас також на Facebook й сміливо запитуйте все, що цікавить.

Ви можете допомогти комусь повернутись додому з руками і ногами

Лу Мартинець
Фотографиня Ukrainian Volunteer Service
Оля Сиротюк
Журналістка, прес-менеджерка Ukrainian Volunteer Service
Олександра Черниш
Фотографиня Ukrainian Volunteer Service
Інші статті
Підтримай зміни!
Ukrainian Volunteer Service розвиває волонтерський рух заради позитивних змін в Україні. Ми допомагаємо людям долучитись до вирішення соціальних проблем та самим творити зміни, які вони хочуть бачити у країні. Підтримай зміни, підтримуючи нас!
Підтримай зміни!
Ukrainian Volunteer Service розвиває волонтерський рух заради позитивних змін в Україні. Ми допомагаємо людям долучитись до вирішення соціальних проблем та самим творити зміни, які вони хочуть бачити у країні. Підтримай зміни, підтримуючи нас!