Можливості, а не зобов’язання: як новий закон про сприяння волонтерству змінює освіту
8 січня Верховна Рада ухвалила законопроєкт №11159 щодо сприяння розвитку волонтерства серед здобувачів освіти. Проєкт ініціював Народний депутат України Роман Грищук, до розробки змін долучались громадські організації, зокрема Українська Волонтерська Служба. Керівниця Української Волонтерської Служби, Анна Бондаренко та Роман Грищук провели вебінар, де обговорили, як саме зміниться підхід до волонтерства в школах і вищих навчальних закладах, а також чому важливо зберегти добровільний характер позакласних активностей.
Волонтерство в освіті: навіщо і чому зараз?
Анна Бондаренко розповіла, що під час напрацювання законопроєкту його автори отримали сотні запитань від освітян і молоді, тож документ від початку розробляли з огляду на реальні потреби. Головна мета полягає в тому, щоб зробити волонтерство видимим та офіційно визнаним: тепер учні зможуть організовувати власні ініціативи всередині школи або співпрацювати з громадськими організаціями за межами закладу.
Нові можливості та права
Закон передбачає, що волонтерський досвід можна відображати у мотиваційному листі під час вступу. Це може допомогти, якщо кілька абітурієнтів матимуть однакові конкурсні бали: додаткові бали за волонтерство стануть перевагою. Крім того, студенти університетів тепер зможуть зараховувати громадську діяльність, як виробничу практику. Школи та виші одержать більше можливостей для співпраці з громадськими чи благодійними фондами без додаткових бар’єрів.
Добровільність як ключова цінність
У Законі наголошують, що участь у волонтерській діяльності залишається суто добровільною. Анна Бондаренко вважає важливим уникнути тиску чи обов’язкового «відпрацювання годин» заради формальних показників. Ідея полягає в тому, щоб дати дітям і молоді свободу вибору й заохотити їх до реальної допомоги, а не змушувати. Варто також вчитися поважати вибір тих, хто не має бажання волонтерити.
Роль керівників закладів освіти
Директорів шкіл та ректорів університетів, за задумом законодавців, закон має заохочувати підтримувати волонтерські ініціативи. Наприклад, якщо вчитель хоче залучити учнів до виготовлення благодійних виробів у шкільному спортзалі, керівник закладу має допомогти втілити цю ініціативу, надавши необхідне приміщення чи ресурси. Втім, жодних офіційних приписів щодо обов’язкового провадження волонтерських заходів немає.
Виклики та питання від освітян
Найбільші побоювання освітян стосуються можливого збільшення бюрократії, відповідальності за безпеку учнів і відсутності державного фінансування під факультативи чи гуртки з волонтерства. Утім, Роман Грищук підкреслив, що документ не запроваджує жодних додаткових форм звітності й не зобов’язує школи чи вищі навчальні заклади створювати спецкурси. Вчителька Світлана Василюк, наприклад, розповіла про досвід своєї школи, де виготовили тисячі окопних свічок, але не мали офіційних годин для такого формату діяльності. Вона сподівається, що тепер подібні проєкти буде легше реалізовувати, отримуючи підтримку адміністрації на локальному рівні.
Новий законопроєкт заохочує освітян активно налагоджувати контакти з громадськими організаціями та створювати умови для добровільних волонтерських ініціатив у школах і університетах. Ідеться про надання приміщень після уроків або допомогу з пошуком ресурсів. Також рекомендують відзначати учасників подякою чи сертифікатом, щоб підтримати їхній ентузіазм.
Які подальші кроки?
Закон уже ухвалений Верховною Радою і чекає на підпис Президента України. Опісля Міністерство освіти і науки України та громадські об’єднання планують розробити практичні інструменти, аби підтримати впровадження нових норм у щоденну діяльність шкіл і вишів. Роман Грищук зазначає, що в разі спроб керівників вимагати додаткові звіти чи ставити вимогу «волонтерити всім», освітяни можуть звертатися за роз’ясненнями безпосередньо до нього чи до Української Волонтерської Служби.
Нововведення розширює горизонти для дітей, молоді та вчителів, які прагнуть долучитися до суспільно корисних ініціатив. Водночас діяльність залишається цілком добровільною та не перетворюється на ще одну обов’язкову дисципліну.
«Наше завдання – не формалізувати волонтерство, а дати йому простір і підтримку. Держава має в цьому сприяти, а не встановлювати додаткові бар’єри», – підсумовує Роман Грищук.
Шкільні уроки волонтерства також можуть проводитись як тематичні виховні години або позакласні заняття. Під час них учнів навчать засадам допомоги та організації суспільно корисних ініціатив.