Волонтерство в Україні: океан можливостей чи море викликів? Інсайти круглого столу Української Волонтерської Служби
Волонтерський рух України з 2022 року значно розширився. Тисячі людей вперше долучилися до благодійних та волонтерських ініціатив, заснували власні соціальні проєкти. Попри високий суспільний інтерес та довіру, волонтери щодня стикаються з викликами, кількість яких невпинно зростає.
Українська Волонтерська Служба спільно з ІСАР Єднання провели круглий стіл за участі громадських та міжнародних організацій, органів державної влади та місцевого самоврядування, дотичних до розвитку культури волонтерства. Захід проходив у форматі Chatham House.
Ділимося основними думками та інсайтами, що звучали під час круглого столу.
Волонтери є опорою держави у часі війни
Під час перших місяців повномасштабного вторгнення волонтери взяли на себе відповідальність за екстрене реагування на запити цивільних та військових. За два з половиною роки цей рух став значно більш організованим. Десятки низових ініціатив, які розпочиналися на рівні громади чи спільноти, перетворилися у сталі громадські організації та благодійні фонди, інші — сформували активні волонтерські команди, які сфокусувалися на одному або декількох напрямках роботи.
Волонтерське середовище набуло глибокої експертизи та польового досвіду, який дозволяє гнучко реагувати на потреби та пілотувати нові програми. Водночас масштабування досвідуу, здобутого волонтерами, є майже неможливим без тісної співпраці з державними органами та органами місцевого самоврядування. Пошук спільних знаменників та ефективних форматів співпраці залишається відчутним викликом.
Для підсилення голосу громадянського суспільства у прийнятті рішень створюються консультативно-дорадчі органи, до складу яких входять представники волонтерських ініціатив та організацій. На всеукраїнському рівні діє Рада з молодіжних питань при Президентові України, утворюються молодіжні та громадські ради при міністерствах. Схожі ради утворюються на рівні громад. Їх члени на безоплатній основі надають експертизу та рекомендації з питань волонтерської діяльності.
Низка дієвих та сталих волонтерських ініціатив залишаються у стійкій опозиції до взаємодії з органами державної влади. Брак взаєморозуміння та співпраці особливо відчутний у напрямку підтримки військових та підсилення обороноздатності країни. Волонтери, які забезпечують потреби підрозділів, відчувають зневіру в можливості ефективного діалогу.
Стійкість волонтерських рухів спирається на стійкість людей
Активна участь у волонтерських ініціативах дає можливість швидко набути досвід, компетенції та соціальний капітал. Водночас тривала діяльність в умовах високого навантаження виснажує внутрішній ресурс волонтерів. Втома від співчуття, емоційне та фізичне виснаження, переживання втрат та невіддільного відчуття провини призводять до більшої роздратованості, складнощів з зосередженням та комунікацією як з однодумцями, так й тими людьми, яким волонтери прагнуть допомогти.
Низка міжнародних та українських організацій пропонують волонтерам можливості психоемоційної підтримки: індивідуальна робота з психологом або психотерапевтом, групи підтримки, волонтерські ретрити та тренінги з підтримки власного емоційного стану. Попри наявність та доступність цих послуг, волонтери не часто звертаються за ними, аргументуючи відмову тим, що відпочинок — не на часі, а турбота про власний емоційний стан може зробити їх більш вразливими та завадити якісно виконувати свої обов’язки.
Стійкість волонтерських рухів та ініціатив спирається на стійкість людей. Серед джерел власної стійкості волонтери називають підтримку близьких та коханих, стабільну фінансову ситуацію у родині, можливість бачити намацальний результат своєї роботи та спілкування з людьми, які проживають схожий досвід.
Волонтери продовжують чинити опір в окупації
Волонтерська діяльність на тимчасово окупованих територіях продовжує здійснюватися силами небайдужих людей, зокрема у таких напрямках, як евакуація, адресна допомога, менторство дітей та підлітків, психологічна підтримка. Волонтери з проукраїнською позицією змушені діяти непублічно, використовувати російську мову у повсякденному спілкуванні та дбати про власну цифрову захищеність, щоб не привертати до себе увагу.
На тимчасово окупованих територіях росіяни намагаються привласнити та інструменталізувати волонтерство як інструмент знищення української ідентичності та контролю за місцевим населенням. Нерідко окупанти застосовують тиск, погрози та фізичну силу до людей, раніше пов’язаних з активною громадською позицією, змушуючи їх брати участь у координації так званих “волонтерських проєктів”. Для організації молодіжних таборів та клубів запрошують так званих “волонтерів” з різних регіонів росії, проводять обміни та тренінги для дітей, підлітків та студентів.
Нові волонтери потребують знань та компетенцій
Люди, які долучилися до волонтерської діяльності за час повномасштабного вторгнення, стикаються з браком знань та компетенцій для того, щоб зробити свою діяльність більш сталою. Серед компетенцій, яких найчастіше бракує волонтерам, зазначають волонтерський та проєктний менеджмент, фандрейзинг, комунікації, розбудову партнерств з органами державної влади та міжнародними організаціями, співпрацю з бізнесом, бухгалтерський облік та фінансовий менеджмент.
Низка міжнародних організацій започаткували програми підтримки спроможності волонтерських ініціатив. Зокрема, у цих напрямках працює ІСАР Єднання, Фонд Східна Європа, міжнародний фонд “Відродження”, UCBI. Водночас волонтерські ініціативи, які діють у форматі ініціативної групи чи спільноти без офіційної реєстрації, не завжди мають доступ до можливостей підтримки.
Українські громадські організації та фонди, такі як Українська Волонтерська Служба, Українська освітня платформа, ЮрШтаб, Право на захист, ЦЕДЕМ, на безоплатній основі надають фахову підтримку з організаційних, безпекових, фінансових та юридичних питань.
Супровід волонтерських ініціатив пропонують й освітні інституції, зокрема Інститут лідерства та управління Українського Католицького Університету, студія онлайн-освіти EdEra та платформа Prometheus. Волонтери можуть подати заявку на участь як у короткострокових навчальних програмах та курсах, так й долучитися до довгострокових програм. На базі Українського Католицького Університету діє магістерська програма з менеджменту неприбуткових організацій. Магістерська програма “Публічне управління та адміністрування молодіжної політики” розпочала свою роботу на базі Луцького національного технічного університету.
Синергія усередині волонтерського середовища та міжсекторальна співпраця є запорукою стійкості волонтерського руху. Варто плекати простори співпраці, адже в умовах обмеженого людського та фінансового ресурсів злагоджена робота різних гравців здатна призвести до результатів, яких неможливо досягти зусиллями однієї організації чи ініціативи.
Матеріал підготовлено за результатами круглого столу, проведеного Українською Волонтерською Службою за підтримки ІСАР Єднання у межах проєкту «Ініціатива секторальної підтримки громадянського суспільства України», що реалізується ІСАР Єднання у консорціумі з Українським незалежним центром політичних досліджень (УНЦПД) та Центром демократії та верховенства права (ЦЕДЕМ) завдяки щирій підтримці американського народу, наданій через Агентство США з міжнародного розвитку. Зміст статті не обов’язково відображає погляди ІСАР Єднання, погляди Агентства США з міжнародного розвитку або Уряду США.